Відновне правосуддя (скорочено - ВП) є моделлю реагування на протиправну поведінку, яка базується на принципах усунення завданої потерпілому емоційної, матеріальної та фізичної шкоди, прийняття правопорушником відповідальності за скоєне й активній діяльності правопорушника по виправленню нанесеної шкоди та залученню місцевої громади до вирішення кримінальних ситуацій.

В основі програм відновного правосуддя лежить баланс між задоволенням інтересів потерпілого й громади та потребою інтеграції правопорушника у суспільство. Відновний процес спрямований на відновлення потерпілого та надання можливості усім залученим до конфлікту брати активну участь в його вирішенні, передусім в усуненні завданої злочином шкоди.

Таким чином, відновне правосуддя, на відміну від чинної системи правосуддя, в основі якої лежить принцип покарання правопорушника, у реагуванні на протиправну поведінку робить наголос на виправленні наслідків скоєного і зціленні потерпілих.

Принципи відновного правосуддя

Усі програми відновного правосуддя базуються на трьох основних принципах:

1. Усвідомлення своєї вини, прийняття відповідальності та відшкодування завданих збитків - потерпілий та його потреби мають стати центральними у процесі правосуддя, оскільки шкода завдана конкретній людині.

2. Самовизначення сторін - визнання прагнення людей домовитися; делегування сторонам права на самостійне прийняття рішень.

3. Залучення найближчого соціального оточення та представників місцевої громади - цей принцип сприяє зціленню потерпілого та допомагає правопорушнику виправити скоєне, змінити свою поведінку та закріпити її у майбутньому.

Також виділяють два основні робочі принципи програм відновного правосуддя.

Перший - це самоактивізація (empowerment) - повноправна участь в процесі, захист власних інтересів, висловлення своєї точки зору; здатність досягнути згоди стосовно певних питань та право залишитися при своїй думці стосовно інших.

Інший принцип - концепція визнання. "Визнати іншого" та "бути визнаним іншою людиною" - важливі психологічні компоненти відновних програм. Визнання - це взаємний процес, що дозволяє перебороти спротив, забезпечити рівність та повагу. Справжнє визнання може йти лише від того, кого визнали.

Практики відновного правосуддя

Зараз існує чимало програм та експериментальних моделей в межах відновного правосуддя. Все ж науковці та практики виділяють три базові моделі: програми примирення жертви та правопорушника (медіація у кримінальних справах), сімейні конференції (сімейні групові наради) та кола правосуддя.

Програми примирення жертви та правопорушника

Медіація (програма примирення, посередництво) - найбільш поширена програма відновного правосуддя. Основним елементом технології примирення є посередництво. Програми примирення передбачають зустріч потерпілого та правопорушника за посередництва третьої нейтральної сторони (спеціально підготовленого ведучого); на медіації сторони обговорюють ситуацію конфлікту, почуття, викликані цієї подією та доходять згоди щодо шляхів усунення завданої злочином шкоди.

Під час зустрічі потерпіла сторона може дістати відповіді на свої запитання, висловити свої почуття, дати вихід емоціям - таким чином поновлюючи відчуття безпеки та контролю над своїм життям. У свою чергу правопорушник вислуховує жертву, надає свої пояснення щодо вчиненого та просить вибачення. Якщо сторони дійдуть згоди про примирення, вони складають письмову угоду про усунення збитків, яка дає можливість суду прийняти виважене рішення.

Обидві сторони добровільно беруть участь у медіації, разом розробляють взаємоприйнятний план щодо усунення заподіяної злочином шкоди та несуть повну відповідальність за результат процедури.

Сімейні конференції

Сімейні конференції, в основі яких лежать традиції корінного населення Нової Зеландії - маорі, ґрунтуються на двох основних припущеннях: (1) правопорушник відчуває більший сором і власну провину, коли до процесу правосуддя залучені значимі для нього люди - члени сім'ї, які підтримують його, що сприяє (2) прийняттю відповідальності за власні дії та бажанню виправити завдану шкоду. Головною особливістю цієї практики ВП є те, що в колі сім'ї проблема завжди залишається проблемою і тільки сім'я  може розробити власний план для її вирішення.

Учасниками сімейних конференцій зазвичай є правопорушник та жертва, сім'ї сторін, далекі родичі (особливо у неповних та неблагополучних сім'ях), авторитетні в громаді люди, адвокат правопорушника, представник поліції; можуть бути запрошені також соціальні працівники, друзі, вчителі тощо. Метою сімейної конференції є обговорення правопорушення, розробка та виконання плану відшкодування завданих збитків, а також прийняття рішення щодо способу корекції поведінки правопорушника.

Кола правосуддя

Подібною до сімейної конференції є модель, яка називається кола правосуддя. Рішення в колі також ухвалюється у результаті обговорення і лише при досягненні консенсусу його учасників. Саме коло відновного правосуддя є інструментом, що дає змогу не лише включити у правову систему деякі традиційні способи вирішення конфліктів у громаді, а й залучити значно ширше коло учасників, аніж судовий процес чи кримінальна медіація. Тобто це не лише інструмент роботи із правопорушеннями, а й спосіб створити надійну мережу підтримки для неповнолітнього, що сприятиме його реінтеграції в громаду.